Як відрізнити нержавійку і визначити сорт

Проба перша: магніт

Найпростіша й найінформативніша. Аустенітні марки з високим вмістом нікелю (304, 316 — те, з чого роблять харчове обладнання) магніт майже не тримає. Феритні й мартенситні (410, 430) чіпляються впевнено: нікелю в них мало або зовсім немає. Нюанс, про який варто знати: біля згинів, зварних швів і місць холодної деформації навіть 304 починає слабко магнітити. Тому оцінюйте по цілій площині, а не по краю.

Проба друга: іскра

На наждаку нержавійка дає короткий сніп іскор без розгалужень і зірочок — на відміну від звичайної вуглецевої сталі, у якої іскри рясно розгалужуються. Це швидкий спосіб відділити нержавійку від пофарбованої або полірованої «чорнухи», яку іноді приносять разом із партією.

Проба третя: походження

Часто це найточніше. Обладнання, що контактувало з харчовим продуктом або хімією, майже завжди зроблене з дорогих марок: танки й трубопроводи молокозаводів, ємності сироварень і пивоварень, столи й чани харчових цехів, теплообмінники, апарати хімічного виробництва. Дешевші феритні марки йдуть на побутові мийки, обшивку, декоративні елементи, деталі техніки. Знаючи, звідки деталь, ви вгадаєте сорт точніше, ніж за блиском.

Що зменшує ставку

Три речі: приварені сталеві кронштейни й ніжки (вони магнітяться й у кольоровій вазі не оплачуються), накип і пригар усередині ємностей, гумові прокладки й ущільнення фланців. Усе це знімається до пакування й повертається різницею в ціні. І головна порада: складайте магнітну частину окремо від немагнітної. Змішана партія оцінюється цілком, а не по частинах, і завжди не на вашу користь. Ставки за сортами — на сторінці прийому нержавійки, а куди відправляти — тут.